Мгарський Спасо-Преображенський монастир
Село Мгар розташоване в декількох кілометрах західніше міста Лубни. Якщо їхати по трасі Е40 (М03) з Києва до Полтави, то на Лубенській окружній дорозі Ви помітите вказівник до місцевого Спасо-Преображенського монастиря. Саме завдяки цьому монастирю й відоме на всю Україну село Мгар.
За часів Речі Посполитої, а точніше з кінця XVI століття, територія Лубенщини належала князям Вишневецьким. По смерті Михайла Вишневецького, в 1616 році, величезні володіння дісталися в спадок його вдові Раїні Вишневецькій. Так як вона походила з роду Могили (була двоюрідною сестрою митрополита Петра Могили), то часто про неї згадується в історичних джерелах, як про Раїну(Ірину) Могилянку,.
Раїна Вишневецька щедро жертвувала кошти на підтримку українського православ’я. ЇЇ стараннями були закладені Густинський (Прилуцький) та Ладинський (Підгірський) монастирі. А в 1619 році, на її кошти першим ігуменом згаданих монастирів Ісаєм Копинським був заснований Мгарський (Лубенський) чоловічий монастир. В 1622 році при ньому було зорганізоване братство.
Нажаль, Раїна Вишневецька дуже рано померла. Їй було всього 30 років й вона не встигла передати всю свою відданість православній вірі малому сину Яремі. Опікуватися Яремією став його дядько Костянтин Вишневецький, що прийняв католицтво й був прибічником окатоличення України.
Ярема проходив навчання у львівському єзуїтському колегіумі (в цьому ж колегіумі трохи пізніше навчався Богдан Хмельницький), а потім гриз науку в Італії, Голландії та Іспанії. Потім він повертається на терени Речі Посполитої і завзято береться за наведення ладу в своїх володіннях. В «Очерках Лубенской старины» за 1900 рік К.Бочкарев пише: «Хозяйственная ретивость князя, необычная в среде разгульного польского панства того времени, его личное, непосредственное участие в упорядочении края указывают, что намерения юноши-магната преследовали не личный интерес, но благо народа и культуру края…».
А от тут більшість читачів обуряться! Ярема Вишневецький і «благо народа» й «культурою края»! Ага, як би не так. Але, якщо покопатись в історичних хроніках, то можна добряче замислитись над особою князя Яреми Вишневецького.
Яремія зводить в Лубнах католицький костел Святого Михаїла та засновує там же монастир бернардинців. Але приблизно в той же час (в 1636 році) він дарує православному Спасо-Преображенському монастирю село Мгар.
Ось така доля випала мабуть самому неоднозначному представнику роду Вишневецьких. Тут ще потрібно зазначити, що син Яреми, названий на честь діда Михайлом, в 1669 році став королем Польщі. Він був жонатий на дочці Австрійського імператора Фердинанда ІІІ, Елеонорі фон Габсбург й отримав від свого австрійського тестя титул принца Священної Римської Імперії.
Ну а що стосується Мгарського монастиря, то знаменною датою для монастиря став 1654 рік. В той рік, 25 лютого, на зворотному шляху з Москви в Константинополь, в монастир прибув Царьгородський Патріарх Афанасій ІІІ (Пателарій). Патріарху на той час було вже майже 60 років і здоров’я його було підірване. Афанасій тяжко захворів і віддав богу душу 5 квітня 1654 року. За його заповітом він був похований в монастирі. За обрядом погребіння царьгородських патріархів його тіло в сидячому положенні розмістили в кам’яній гробниці яка була встановлена біля царських воріт монастирського храму Преображення Господнього. Через вісім років патріарх Афанасій був канонізований.
В 1663 році коли безталанний син Богдана Хмельницького Юрась був змушений прийняти постриг, то саме в Мгарському монастирі він тягнув свою манашеську лямку. Тягнув під іменем Гедеона
В 1684 році на кошти гетьмана Івана Самойловича закладається новий Преображенський собор (мощі Афанасія були перенесені до місцевої церкви Великомученика Георгія). Закінчувалось будівництво нового храму вже на кошти іншого гетьмана - Івана Мазепи.
Взагалі-то, мощі Афанасія весь час не могли знайти спокою. В 1728 році обвалюються склепіння Спасо-Преображенського собору й мощі переносять в дерев’яну церкву Архангела Михаїла. Потім було ще декілька переносів. В 1733 після пожежі, від якої значно постраждав весь монастир, мощі патріарха були перенесені в кам’яну Благовіщенську церкву. В 1736 році його мощі знову були перенесені.
В червні 1737 року настоятелем монастиря був призначений ієромонах Іоасаф, згодом він став настоятелем Свято-троїцької Сергієвої Лаври та Білгородським єпископ. Крім того на території монастиря було поховано чимало визначних церковних діячів: київський митрополит Йосиф (Нелюбович-Тукальський), Константинопольський патріарх Серафим Анін, архієпископ Тобольський Амвросій Келембет, епископ Мефодій Піснячевський. В 1781-1786 роках в монастирі перебував знаменитий натхненник Коліївщини о.Мелхіседек (Значко-Яворський). Про всіх цих непересічних особистостей залишились відомості в літописі Марського монастиря, що зберігся в архівах.
З того ж літопису можна дізнатися, що в 1773 році в монастирі сталася велика пожежа, від якої обитель значно потерпіла. В 1785 році був закладений скит з церквою Благовіщення. В тому ж році було розпочате будівництво дзвіниці, яке тривало больше пятидесяти років.
З 1843 року монастирським життям керували архімандрити – намісники Полтавських єпископів. В той же час при Мгарському монастирі діяла школа псаломщиків.
Церква дійсно була зведена й освячена в 1891 році як Афанасіївська. Вона мурована, має риси візантійського зодчества й збереглася до наших часів.
Поруч з Афанасієвською скитською церквою (тепер вона називається Благовіщенською) височіє величезний хрест. Він встановлений на місці поховання 17 мгарських монахів, яких розстріляли в 1919 році більшовики. Цей розстріл потім розслідувавався білогвардійськими слідчими й мав великий резонанс.
Але 1919 рік, то був лише початок. В 1922 році з монастиря була вилучена й відправлена до Харкова срібна рака Афанасія, яка важила більше 4 пудів. Згодом в Харків були забрані й мощі самого Афанасія. Зараз вони знаходяться в кафедральному харківському Благовіщенському соборі.
Після утвердження радянської влади на Україні монастир був закритий. З початком сталінських репресій в монастирі був патронат для дітей «ворогів народу», а з 1937 року розміщувався дисциплінарний батальйон.
Після другої світової, з 1946 року, в колишніх монастирських приміщеннях були влаштовані військові склади, а з 1985 – піонерський табір.
Церкві монастир був повернутий вже за часів незалежності України, в 1993 році.
Зараз Мгарський монастир відбудовується надзвичайно активно. Повністю відновлений Преображенський собор й дзвіниця, відбудовані тепла Благовіщенська церква та монашеські келії. Ведуться роботи по реставрації скитської церкви св..Афанасія та настоятельського будинку. Закладений монастирський сад. Яблука з нього я пробував, коли був у Мгарі, влітку 2007 року.
